узаконюватися
УЗАКО́НЮВАТИСЯ, юється і рідко УЗАКОНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., УЗАКО́НИТИСЯ, иться, док.
1. Набувати сили закону;
// Входити в загальний обіг, вважатися правильним.
Є форми і відповідники, які вже остільки узаконились, що перекладач, хоч би й чув він усю неточність звучання, не може запобігти (О. Кундзич).
2. тільки недок. Пас. до узако́нювати.
Словник української мови (СУМ-20)