узи
У́ЗИ (ВУ́ЗИ), уз, мн.
1. заст. Окови (див. око́ва 2).
І за що Його, святого, мордували, Во узи кували; І главу його честную Терном увінчали? (Т. Шевченко).
2. уроч. Зв'язки, відносини, єдність, що існують між ким-, чим-небудь.
– Чи обіцяєш мені, Несторід, товариське прохання Виконать? Ми-бо пов'язані узами дружніми здавна (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
Ім'я Міцкевича палко люблять і глибоко шанують не тільки в Польщі. Ним захоплювався й був його другом Пушкін, узи братерства зв'язували його з декабристами Рилєєвим і Бестужевим (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)