узлісся
УЗЛІ́ССЯ (ВЗЛІ́ССЯ), я, с.
Смуга на краю лісу.
Провесна. По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава (Леся Українка);
Вранці полк вийшов на відкрите узлісся і, вражений, зупинився в німому зачаруванні: далеко на горах уже видно було їм золотоверхий Київ! (О. Гончар);
Парубок зрозумів, що він збився з дороги, і, замість того щоб заглиблюватися в ліс і йти до ярів, вийшов на узлісся (Григорій Тютюнник);
Вихопившись до взлісся, Гано повернув коня й глянув у бік річки (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)