Словник української мови у 20 томах

укликати

УКЛИ́КАТИ див. уклика́ти.

УКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., УКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., кого, розм., рідко.

Закликати, запрошувати.

– Уклич її [Галю]... Братику! Голубчику!.. – Добре. Укличу (Панас Мирний).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. укликати — укли́кати дієслово доконаного виду рідко уклика́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. укликати — -аю, -аєш, недок., укликати, -ичу, -ичеш, док., перех., розм., рідко. Закликати, запрошувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. укликати — КЛИ́КАТИ (голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо), ПОКЛИКА́ТИ розм., ЗВА́ТИ розм.; ГУКА́ТИ, НАГУ́КУВАТИ (голосно); ВОЛА́ТИ (голосно, просячи допомоги); МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ (просити підійти, роблячи певні знаки рукою...  Словник синонімів української мови
  4. укликати — УКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., УКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., перех., розм., рідко. Закликати, запрошувати. — Уклич її [Галю]… Братику! Голубчику!.. — Добре. Укличу (Мирний, IV, 1955, 130).  Словник української мови в 11 томах
  5. укликати — Укликати, -каю, -єш сов. в. уклякати, -чу, -чеш, гл. Зазывать, зазвать, призвать. Укликають Івана у хату, садовлять за стіл. Грин. II. 227. Вклич брата в хату.  Словник української мови Грінченка