украсти
УКРА́СТИ (ВКРА́СТИ), а́ду, а́деш, кого, що.
Док. до кра́сти 1.
Схопили його, привели до царя. – Звідки ти, злодію? Та ти хотів украсти мого коня? (з казки);
– Хлопці! Денис у мене сало вкрав (Григорій Тютюнник);
* Образно. Вороги! І люті! люті! Ви ж украли, В багно погане заховали Алмаз мій чистий, дорогий, Мою колись святую душу! (Т. Шевченко);
Наша зустріч єдина була. Ти пройшла, ти навіки пройшла, І твій образ украли сніги, Що летять і пливуть навкруги (М. Рильський).
◇ Як (мов, ні́би і т. ін.) ві́дьми вкра́ли див. ві́дьма;
(1) Як укра́сти – дуже мало.
Побачивши мішок із зерном, Григір трохи пом'якшав, хоча й не виявив особливого захоплення: дали як украли (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)