укріплюватися
УКРІ́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і УКРІПЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., УКРІПИ́ТИСЯ, плю́ся, пи́шся; мн. укріпля́ться; док.
1. Ставати міцнішим, стійкішим.
Нарешті настала жадана зима. Вже напередодні укріпився морозець, скував землю і висушив вулиці (Ю. Збанацький).
2. Ставати здоровішим, сильнішим, витривалішим.
3. Ставати упевненішим в чому-небудь.
Бастерт так доводив право фірми звільнити його, що полковник тільки укріпився в своєму підозрінні (В. Собко).
4. перев. док. Посилити свою оборонну здатність, створити оборонні споруди в якому-небудь місці, на якійсь території.
Петро поспішав укріпитись на р. Неві, яка відкривала вихід у Балтійське море (з навч. літ.);
Війська з ходу пішли на штурм, настільки великим був їхній порив, бажання не дати ворогові укріпитись у Криму на зиму (О. Гончар).
5. тільки док., заст. Підкріпитися (у 2 знач.).
Найшов Опрі́снок Йосип у торбині, Дає та й каже: – На, моя дитино, Поки що буде, укріпись (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)