укінчення

УКІ́НЧЕННЯ, я, с., діал.

Дія за знач. укі́нчи́ти.

Але цілої поеми Тоньо аж до укінчення гімназії не міг якось дістати в руки (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. укінчення — Вміщення [XIX] Позаяк сума, котру сойм призначив на кошти урядження і локацію банку (1025 000 зр.) вже зреалізована (в дорозі позички крайової), а також і інші праці, дотикаючі активування банку, вже на укінченні то, мабуть, вже незадовго розпочне банк крайовий свою діяльність [XIX]  Словник з творів Івана Франка
2. укінчення — укі́нчення іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. укінчення — -я, с., діал. Дія за знач. укінчити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. укінчення — Укі́нчення, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. укінчення — УКІ́НЧЕННЯ, я, с., діал. Дія за знач. укі́нчити. Але цілої поеми Тоньо аж до укінчення гімназії не міг якось дістати в руки (Фр., III, 1950, 361).  Словник української мови в 11 томах