умилостивлення

УМИЛОСТИ́ВЛЕННЯ (ВМИЛОСТИ́ВЛЕННЯ), я, с.

Дія за знач. умилости́вити.

Очевидно, первісно йшлося про вмилостивлення персонажів демонології, потойбічних істот, ймовірно, що й душ померлих пращурів (звідси трактування святочних ряджених як втілення душ предків) (із журн.);

Споконвічний хлібороб, українець витворив натхненну поему магічного заклинання, вмилостивлення розбурханих, зрадливих стихій природи і духів (з наук.-попул. літ.);

Наступного вечора хлопець озброївся вином, тортиком і навіть трояндою для вмилостивлення викладачки і вирушив до неї додому (з газ.).