умора
УМО́РА, и, ж., розм.
Щось дуже смішне, кумедний випадок;
// у знач. виг., розм. Стос. до чого-небудь дуже смішного, потішного.
– Умора! – скрикнув він [Шарко]. – Оракул ти мій перпендикулярний. Невже ж ти гадаєш, що я, випивши трохи цензурного ларкового вина, не зумію тебе відрекомендувати? (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)