умудрений
УМУ́ДРЕНИЙ (ВМУ́ДРЕНИЙ), а, е.
Який став мудрим, збагатився знаннями, досвідом.
Умудрена нелегким досвідом останніх місяців, [Ганна] сприймала все навколишнє ясніше, чіткіше (В. Козаченко);
// у знач. прикм.
Стояв уважний до усього, умудрений муж, котрий не тільки любив іскрометне українське слово, а знав латину, польську, російську, німецьку (Г. Колісник);
А за столом схилився над аркушем пергаменту життям умудрений, літами усріблений муж, книжник, громадянин, якого далекі нащадки через багато-багато століть назвуть геніальним поетом (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)