уніформа
УНІФО́РМА, и, ж.
1. Формений одяг.
При обіді родина рішила, що годі вже дозрілому чоловікові ходити в гімназійній [гімназичній] уніформі; тому по полудні, коли батько спав, мати пішла з Ромком купити йому одежу (О. Маковей);
Її старший брат Гриць, в уніформі пілота, дивився з другої картки (П. Панч);
Страшенно важко сидіти в сукняному віцмундирі з тісним крохмальним комірцем, але день буденний, час службовий, а при виконанні службових обов'язків належить бути одягненим за встановленою уніформою (З. Тулуб);
// перен. Єдина узагальнена форма вияву; уніфікація.
Український звичай побутував тут [на Полтавщині] у господі сільського дідича, а старшинський гонор раз у раз вихоплювався з-під уніформи всеросійського дворянства (з наук.-попул. літ.).
2. збірн. У цирку – одягнений у спеціальні костюми персонал, який обслуговує арену під час вистави; уніформіст.
Словник української мови (СУМ-20)