ургентний

УРГЕ́НТНИЙ, а, е, мед.

Який не можна відкласти; невідкладний.

Віднині тут [у Львові] у всіх лікарнях скасовано ургентні дні. Цілодобове чергування взяв на себе перший комплексний центр подання швидкої і невідкладної допомоги (з газ.);

Обстеження і хірургічне лікування хворих проводилось в ургентному порядку (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. ургентний — урге́нтний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ургентний — -а, -е. Терміновий, невідкладний; необхідний. Ургентний стан — стан хворого, який загрожує життю і потребує проведення невідкладних лікувальних заходів.  Великий тлумачний словник сучасної мови