урозуміти
УРОЗУМІ́ТИ (ВРОЗУМІ́ТИ), і́ю, і́єм, док., заст.
1. Збагнути, зрозуміти.
Проспись, п'янице, й розумом мізерним Урозумій, кому ти поклонявся! (П. Куліш);
[Старшина:] Пишіть протокол! Чули, що він казав? [Писар (підіймається, витріщив очі і дивиться):] Не урозумів! (І. Карпенко-Карий);
[Олена:] Не знаю, нічого не знаю, нічого не урозумію!.. (М. Кропивницький);
– Що таке сталося, Яша, я не врозумію тебе? – спитала вона, здивована і занепокоєна... (С. Васильченко).
2. Порозумнішати, дійти до розуму; почати щось усвідомлювати.
От, як трошки урозуміло [дівча], мати і почала їй показувати, як що робити (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)