урочистість
УРОЧИ́СТІСТЬ (ВРОЧИ́СТІСТЬ), тості, ж.
1. Абстр. ім. до урочи́стий.
З великою урочистістю й теплотою пройшло там [у Грузії] у 1951 р. святкування 80-річчя з дня народження Лесі Українки (М. Рильський);
Бутневич кінчив промову дуже скоро, – дощ зривав усю урочистість зустрічі (І. Микитенко);
Вечеря набрала родинної святковості й врочистості (Яків Баш);
Відчувалась якась урочистість, всіх охопило загальне піднесення. У наше життя ввійшла якась свіжа хвиля, розрізнений колектив почав складатися в один кулак (Ю. Збанацький);
Городовський сам зрозумів, що його останні слова звучали зайвою урочистістю (В. Підмогильний);
Все було поза словами, поза свідомим сприйняттям: урочистість, мерехтіння кольорів, піднесений тон промовців (О. Бердник);
Порівняння вносять то елементи гумору, то надають мові урочистості й поважності (з наук. літ.);
Довкола відчувалось піднесення, відчувалась урочистість прощання, кришталеве почуття дружби й любові (Л. Смілянський);
* Образно. Тож під листя кругопадом в урочистості вечірній мріють сині-сині айстри без падіння і журби (В. Стус).
2. перев. мн. Урочисті заходи, дії на відзначення якоїсь знаменної дати, події і т. ін.
В ніч перед великими урочистостями князь Ярослав однаково вибрав час, щоб прийняти в гридниці Ситника (П. Загребельний);
Ювілейні урочистості завершувалися в парку, на багатотисячному стадіоні (з газ.);
Основна умова успіху будь-яких урочистостей – ретельно продумана програма (із журн.);
До урочистостей ретельно готуються і старий, й молодь, люди краще пізнають історію свого краю (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)