урізувати
УРІ́ЗУВАТИ¹ (ВРІ́ЗУВАТИ), ую, уєш, недок., УРІ́ЗАТИ (ВРІ́ЗАТИ), і́жу, і́жеш; наказ. сп. урі́ж; док.
1. що. Ріжучи, відокремлювати частину від цілого.
Жениться пробі, а хліба врізать не вміє (Номис);
– Домко, вріж нам сала! (М. Стельмах);
Підійшов до столу, одкинув рушника і, взявши в руки буханок хліба, урізав половину (М. Куліш);
Літом судили судом церковним одного бродячого ченця, котрий таємно урізав шматочок риз святого в Київських печерах і зціляв ними хворих (Ю. Мушкетик);
// Відрізаючи частину, вкорочувати, зменшувати що-небудь.
Він полатав чоботи, врізавши халяви (В. Кучер);
Тіло померлого царя .. обвозили по всіх підвласних сторонах, і .. піддані на знак свого жалю мають собі утяти волосся, урізати ухо, порізати чи подряпати руки, чоло, ніс (М. Грушевський);
* Образно. Посмирнієш! Надпиляють тобі зуби, уріжуть кігтів, начеплять каганець. Плакати будеш, Черемоше (Г. Хоткевич).
2. тільки док., кого, що. Поранити чим-небудь гострим, ріжучим.
Ще ж так недавно я палець урізав собі, і вона [мати] так бідкалась і .. зав'язувала мені його (А. Тесленко);
– Що, пучку врізала, сичиш з болю?.. (М. Коцюбинський);
Застерігав Павло, .. що при необережному рухові мантачки по косі можна врізати пальці (Григорій Тютюнник).
3. що, перен. Зменшувати, скорочувати обсяг, кількість чого-небудь.
Адміністрація шахт знахабніла і вирішила урізати платню навіть за пророблені вже два тижні (П. Колесник);
У зв'язку з переходом на самофінансування та самоокупність деінде почали урізати намічені раніше соціальні програми (з газ.);
Аргентинські депутати “добровільно” урізають собі платню, .. вже давно пристали на рішення уряду скоротити оклади (з публіц. літ.);
// Забирати частину від цілого для когось, з якоюсь метою.
Сімейним інженерам, які жили лише на свій оклад, в ті часи справді було не тільки тяжко, а часом і неможливо урізати щось для батьків (І. Сенченко).
4. тільки док., що і без прям. дод., розм. Енергійно виконати що-небудь (зіграти, станцювати тощо).
[Недоросток:] Як вийду було на вулицю та вріжу в скрипочку, так усі й обступлять (С. Васильченко);
– Перед такою дівчиною я й сам урізав би оце гопака (Іван Ле);
// фам. Що-небудь зробити, здійснити вагомо, результативно або швидко.
– Чули? Провокатором обзиває .. Ось я тобі вріжу протоколу, за брехливе свідчення (В. Кучер);
Пилип Максимович провів аж до воріт і неголосно гукнув: – Подумайте! Може, таки вріжете статейку в газету? (Є. Кравченко).
5. тільки док., кого, що і без прям. дод., розм. З силою ударити.
Як же вріже їх [школярів] на сім слові пан Симеон різкою (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Він як схопиться та як вріже мене у вухо, так вірите, я аж заточився... (Л. Первомайський);
[Олексій:] Ой, ти знову по руці вдарила [палицею]!.. Ой, ще раз врізала! (О. Корнійчук);
Я й підійшов. А він як уріже по уху. Я й з копит (Ю. Мушкетик).
6. тільки док., розм. Дуже швидко побігти, втекти.
Джурило, замість кидатися на порятунок своїм, врізав подалі від страшного місця (П. Загребельний).
7. тільки док., що і без прям. дод., фам. Напитися або випити вина, горілки і т. ін.
[Борис:] Мене-таки батько й мати здорово примушували: “Який ти, кажуть, мужчина, що не хочеш пить?” Я і урізав (М. Кропивницький);
– От клятий Барилякаї І тут свого не пропустив. Таки напросився... – Тепер він уріже! (В. Кучер);
– Чи сто грам в буфеті можна врізати? (Є. Кравченко).
◇ (1) Врі́зати (підрі́зати) п'я́ти кому – косячи, догнати косаря, що йде попереду.
Хоч, правду кажучи, Остап усякому косареві п'яти вріже, проте не зрівнятися йому з Карпом Стратилатовичем (К. Гордієнко);
Якось-то косили ми з ним за проваллям. Він попереду – косар же був лепський, на ять! – а я за ним, хоч теж не давав дядькам собі п'яти врізать... (Григір Тютюнник);
– Ех ви, робітнички вутлі! За косою мерзнете! Я вже свою ручку давно пройшов, другу кошу, а ви все моняєтесь. Чи хочете, щоб підрізав вам п'яти? (І. Цюпа);
Вси́пати (врі́зати, да́ти, зада́ти) гаря́чих див. всипа́ти¹;
Дава́ти / да́ти (врі́зати) дра́ла (драпака́, дропака́, дьо́ру і т. ін.), див. дава́ти;
Да́ти (врі́зати) ду́ба див. дава́ти;
(2) Ні врі́зати ні доточи́ти – не здатний ні на що.
– А як не вмію зиску злупити зі своєї слави, то, може, я справді ні врізать ні доточить (Є. Гуцало);
Облама́ти (відруба́ти, урі́зати і т. ін.) кі́гті див. обла́мувати¹;
(3) По́ли (полу́) вріж та тіка́й – беззастережно, за будь-яких обставин поривай стосунки з ким-небудь лихим, недобрим або уникай їх.
Од ледачого поли вріж та тікай (прислів'я);
– А хто вас знає, ви усі до вінця такі гарні та тихі, хоч у вухо бгай, а після вінця зараз закрутять веремія, хоч поли вріж та тікай! (І. Нечуй-Левицький);
[Грицько:] Годі, Химко, не плач. Знай, що тут, у цьому лихому місці твоя згуба засіла. Тікай мерщій від неї! Поли вріж та тікай (Панас Мирний);
// швидше залишай, покидай (про місце, територію і т. ін.).
– Я дуже співчуваю панові... Звичайно, з наших проклятих місць поли вріж та тікай... (М. Старицький);
[Дудар:] Це така казка, що полу вріж та тікай... (Л. Смілянський);
По́ли врі́зати (рі́зати) та тіка́ти.
Христя від його поли ріже та тікає, а він, як реп'ях той, учепився (Панас Мирний);
(4) По́ли (полу́) врі́зати – зовсім перестати бувати де-небудь, у когось.
Після того, як поли врізав [Грицько] від Чіпчиної хати; казав і Христі, щоб не ходила (Панас Мирний);
(5) П'я́ти врі́зати – косячи, догнати косаря, який косить попереду; Укороти́ти (прикороти́ти, врі́зати, втну́ти) / укоро́чувати (прикороча́ти, прикорота́ти) язика́ (язи́к) див. укоро́чувати;
(6) Уріза́ти / урі́зати язика́ кому – примусити когось мовчати.
Воріженьки нехай не дуже-то брешуть, бо єсть тут тепер такі, що вріжуть їм язика врешті (Леся Українка);
(7) [Як] врі́зати по́ли (полу́) від кого – чого. – зовсім перестати бувати десь, уникати когось.
Після того, як поли врізав [Грицько] від Чіпчиної хати, казав і Христі, щоб не ходила (Панас Мирний).
УРІ́ЗУВАТИ² див. врі́зувати¹.
Словник української мови (СУМ-20)