утелющити —
[ VI, 145] (від перекрученого періщити, прати «бити») «вдарити» [ОГ]
Словник з творів Івана Франка
утелющити —
утелю́щити дієслово доконаного виду накинути, нав'язати щось небажане; витратити гроші, час на щось непотрібне фам.
Орфографічний словник української мови