утискувати
УТИ́СКУВАТИ¹, ую, уєш і УТИСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., УТИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. ути́снув, нула, ло і ути́с, ла, ло; док., кого.
Піддавати утиску, гнобити.
– Хіба не багатії вас [бідних] утискають? Хіба не вони тягнуть вас на суди? Хіба не вони зневажають ваше добре ім'я..? (П. Куліш);
– До Нехльоди заяву пиши. Так, мовляв, і так. Бідняка утискують, неправильно розкладку [продподатку] роблять (А. Шиян);
Стрілецькі начальники з дворян утискували стрільців і примушували їх працювати в своєму господарстві (з навч. літ.);
Справжнім демократичним ладом є тільки той лад, який не боїться утиснути мізерну меншість ледарів і дармоїдів (В. Еллан-Блакитний).
УТИ́СКУВАТИ² див. втиска́ти¹.
Словник української мови (СУМ-20)