утоптувати
УТО́ПТУВАТИ¹ (ВТО́ПТУВАТИ), ую, уєш, недок., УТОПТА́ТИ (ВТОПТА́ТИ), опчу́, о́пчеш, док., що.
1. Ущільнювати яку-небудь масу, вирівнювати якусь поверхню, топчучи ногами.
[Кукса:] Я утоптував осьдечки землю, бачте, якась чортяка покопирсала?.. (М. Кропивницький);
Скоро полк звернув від залізничної колії в степ .. В темряві рухаються тисячі ніг, утоптуючи сніг на нескінченних степових просторах (І. Багмут);
Кругом підіймаються копички, а дівчата товчуться на них, .. ногами втоптують сіно (М. Стельмах);
На стіжку Антон втоптував сіно (С. Чорнобривець);
Він говорив про те, що от він, Василь Гавриш, із своєю бригадою з семи душ за сьогоднішню зміну вклали сто кубометрів [бетону], сто кубометрів утоптали оцими ногами! (Г. Коцюба).
2. рідко. Щільно заповнювати, набивати щось; натоптувати.
Кожен з них [уланів] пхав за пазуху добуті гостинці, втоптував кишені різним дріб'язком (Д. Бедзик).
3. тільки док. Прокласти стежку, дорогу і т. ін., часто ходячи по тому самому місцю.
Утоптала стежечку Через яр. Через гору, серденько, На базар (Т. Шевченко);
Утоптав доріженьку, гей, Перестав ходить, та гей, гей, гей, гей! Зробив худу славоньку, Покинув любить (з народної пісні);
Пішоходці вкоротили собі дорогу: замість ходити битим шляхом, вони здавна втоптали вузеньку стежечку навпрошки, через город Химченків (А. Кримський);
Недаром понад лугом, через міст утоптав до неї [дівчини] яром довгу стежку гармоніст (І. Гончаренко);
* Образно. Ти досягнув становища високого і чину, .. Та не втоптав ти стежечки, поете, До людських душ (Л. Забашта).
УТО́ПТУВАТИ² див. вто́птувати¹.
Словник української мови (СУМ-20)