утрамбовувати
УТРАМБО́ВУВАТИ (ВТРАМБО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., УТРАМБУВА́ТИ (ВТРАМБУВА́ТИ), у́ю, у́єш, док., що.
Натискуючи зверху, ударяючи, ущільнювати, робити твердою, вирівнювати яку-небудь масу, поверхню і т. ін. (іноді укріплюючи додаванням чогось).
На подвір'ї Ігор замітає мітлою, утрамбовує нерівні місця, посипає піском (Ю. Яновський);
Працюють пліч-о-пліч селяни і армійські сапери, риють вподовж бродів канави, нагортають дамбу з багнюки, втрамбовуючи її соломою, комишем, камінням... (О. Гончар);
Суханя обирав собі майданчик на чистому білому піску, утрамбовував його долонями і починав виводити патичком те, що бачив перед собою (Д. Бедзик);
Він поздоровкався з Гуцалюком, що .. власноручно засипав глиною і утрамбовував вибоїсту долівку в проході між станками (С. Добровольський);
Щоб силос був доброякісний, треба не допустити розриву між косовицею та закладанням маси в сховище, добре утрамбувати її, своєчасно і вміло закрити сховище (з газ.);
// Робити твердим, рівним (дорогу, вулицю і т. ін.), часто проїжджаючи, проходячи.
Вузький провулок міцно утрамбували колеса самоскидів. Машини тут проходять одна за одною – з піском, цеглою, бетоном (з наук.-попул. літ.);
// перен. Узгоджувати, домовлятися про що-небудь.
Робити він [дурень] нічого не годен. Він може лише щось “провернути”, “двинути”, “утрамбувати”, “ув'язати” (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)