утілювати —
уті́лювати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
утілювати —
Втіляти, убирати <�обертати> в кров і плоть, надавати плоті й крови; (в життя) реалізувати, здійснювати; (в собі) УОСОБЛЮВАТИ собою; док. ВТІЛИТИ, (в життя) ІД. покликати до життя.
Словник синонімів Караванського
утілювати —
ЗДІ́ЙСНЮВАТИ (проводити в життя план, задум, робити щось дійсним, реальним), ЗДІЙСНЯ́ТИ рідше, РЕАЛІЗУВА́ТИ, ВТІ́ЛЮВАТИ (УТІ́ЛЮВАТИ) звичайно із сл.
Словник синонімів української мови