учнівство
УЧНІ́ВСТВО, а, с.
1. Перебування в стані учня.
За чотири роки учнівства хазяїн випустив хлопця майстром шевської справи (П. Козланюк);
Для підготовки кадрів кваліфікованих продавців .. використовується бригадна форма учнівства (з публіц. літ.);
Не в 30 років треба помітити талановиту людину і навіть не в 20, а раніше. Тільки в такому разі вона зуміє ще замолоду завершити період учнівства і перейти до творчої роботи (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Несамостійність, незрілість.
Ранні поетичні спроби Кобилянської мають на собі сліди учнівства і наслідувань (з наук. літ.);
В кожній літературі і на кожному етапі її історії є письменники, які переживають добу учнівства (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)