фактор
ФА́КТОР, а, ч.
1. Умова, рушійна сила будь-якого процесу, явища; чинник.
Саме вона [праця] є могутнім фактором у розв'язанні проблеми довголіття (з наук.-попул. літ.).
2. У Росії до 1917 р. – керівник технічної частини друкарні, що здійснював безпосередній зв'язок між друкарнею та замовником.
Сьогодні пішов [М. Гоголь] до друкарні довідатись, як ідуть справи. Фактор зустрів його в конторі, закиданій гранками й заставленій гравірувальними дошками (О. Полторацький).
3. заст. Посередник, дрібний комісіонер; маклер.
Позаймали на дощаних лавах місце багаті купці, час від часу приймаючи рапорти від своїх факторів (І. Франко);
– Ми не потребуєм, – кажуть [люди], – факторів до Господа-Бога. Як нас гріхи не пустять до неба, то й фактор нам нічого не поможе (Л. Мартович);
Французи напитували фактора, якому б зіпхнути безмитний товар (Ю. Смолич).
4. мат. Кожне з перемножуваних чисел; співмножник.
Добуток двох факторів.
(1) Фа́ктор ри́зику, мед. – один з факторів, що сприяє виникненню захворювання.
У кожному випадку лікар разом з пацієнтом вирішують, які продукти слід виключити з меню, щоб вони не стали безпосереднім фактором ризику (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)