фантом
ФАНТО́М, ч.
1. род. у, книжн. Привид, примара, ілюзія.
Пішла [Маня] спішним кроком за братом.., оглянувшися ще раз за мною, мов у бажанні переконатись, чи бачила вона справді колишнього адоратора [поклонника] свого, чи з'явився, може, якийсь фантом перед її очима (О. Кобилянська);
Боже мій! Які фантоми!.. Подивіться навкруги: Замки з баштами, луги, Феї, рицарі і гноми... (М. Вороний);
* У порівн. Понад голови люду того́ Йдуть всесвітнії бурі, Панства, царства встають і падуть, Мов фанто́ми понурі (І. Франко);
// Що-небудь нереальне, що існує лише в уяві.
Невже ж усі ті декламації про спокій душі – пуста видумка, ілюзія, фантом? (А. Крушельницький);
Туга за фантомом щастя – се щастя. Досягнення приносять розчарування (Уляна Кравченко);
Сучасний глобалізм породжує глобальний віртуальний фантом “інтегрованого світового співтовариства” (з наук. літ.).
2. род. а, спец. Модель людського або тваринного тіла (чи його частини) натурального розміру, що служить наочним приладдям у навчальному закладі, є експонатом у музеї тощо.
Фонтоми зоологічного музею.
Словник української мови (СУМ-20)