фарфор
ФА́РФО́Р, у, ч.
1. Мінеральна маса з суміші каоліну, пластичної глини, кварцу й польового шпату (перев. білого кольору), яка після відповідної обробки просвічується в тонкому шарі; використовується для виготовлення тонкого посуду, виробів декоративного та прикладного характеру, ізоляційних матеріалів і т. ін.; порцеляна.
Сьогодні на ринку, в вітрині, зустрів я Багато чудесних пташок... Все з мармуру, фарфору... (О. Олесь);
Найбільш поширеним ізоляційним матеріалом в побутовому електрообладнанні є фарфор – суміш каоліну, кварцу та польового шпату (з навч. літ.);
Грузинські спеціалісти .. вперше одержали чорний фарфор (з газ.).
2. збірн. Вироби з такої маси.
Вона ще добре вміла малювать квітки на фарфорі (І. Нечуй-Левицький);
Подивився ще мечеть – Ені-Джаме, всю виложену мальованим фарфором, дорога і гарна будівля (М. Коцюбинський);
Волокитинський художній фарфор або, як інколи кажуть,“фарфор Миклашевського”, став явищем мистецтва (з наук. літ.).
(1) Саксо́нський фа́рфо́р:
а) фарфор, виготовлений у місті Мейсені (Саксонія).
Разом з робітниками Баранівського фарфорового заводу на Житомирщині було виготовлено сервізи, чашки та інший посуд з нового високоякісного фарфору. Стінки їх такі тонесенькі, що просвічуються наскрізь, і білі, наче сніг. Вони залишили далеко позаду вироби з відомого саксонського фарфору (з наук.-попул. літ.);
б) художні вироби з цього фарфору;
(2) Се́врський фа́рфо́р – те саме, що севр.
Словник української мови (СУМ-20)