феноменологія
ФЕНОМЕНОЛО́ГІЯ¹, ї, ж., філос.
1. Ідеалістичне вчення Гегеля про феномени свідомості й форми розвитку духу.
Послідовники феноменології Гегеля.
2. Напрям сучасної філософії, представники якого вважають, що свідомість має свій, не залежний від матеріальної дійсності, зміст, а предмети об'єктивної дійсності (феномени) є лише символами цього змісту.
Другим напрямом буржуазної філософії, ряд представників якого еволюціонізує до матеріалізму, є феноменологія (з публіц. літ.).
ФЕНОМЕНОЛО́ГІЯ², ї, ж.
Сукупність феноменів (у 2 знач.) чого-небудь.
Аналізуючи мовно-інформаційні взаємостосунки, ми дійшли висновку, що у їх логічному перехресті перебуває лексикографічний ефект, феноменологія якого є універсальною (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)