флотилія
ФЛОТИ́ЛІЯ, ї, ж.
1. З'єднання військових суден; оперативне об'єднання сил військово-морського або річкового флоту.
Огляділи лоцмани флотилію і донесли Потьомкінові, що ні одно судно через пороги не пройде, бо з довгими деменами (О. Стороженко);
Запорозькі козаки озброєні звичайно рушницями, списами, пістолетами і шаблями, добре бились у пішому строю .. Зберігало своє значення і запорозьке плавне військо – флотилія з так званих чайок (великих човнів) (з наук. літ.);
[Костя Квач:] Наша Дніпровська флотилія стільки річок пройшла. Побували і на Дунаї, і на Одері, і на Шпрее (Ю. Мокрієв);
Командування посилає його [І. Папаніна] в Ростов з дорученням організувати Азовсько-Донську військову флотилію (з наук.-попул. літ.).
2. Тактичне з'єднання есмінців, підводних човнів, тральщиків у флотах США та деяких інших країн.
3. З'єднання промислових, експедиційних або спортивних суден.
Виявилось, що Жорка будь-що хоче потрапити в гарпунери на китобійну флотилію “Слава” (Ю. Збанацький);
Цілі флотилії займаються виловлюванням риби і крабів, збиранням водоростей, полюванням на морського звіра (з навч. літ.);
// Зібрання, скупчення невеликих кораблів, човнів і т. ін.
На морі ціла флотилія човнів, яхт – і все це з берега освічувалось прожекторами (М. Коцюбинський);
Дивився з неба місяць, освітлюючи флотилію маленьких суден (М. Трублаїні);
* У порівн. А тепер Вони [гуси] у нас лише переночують Та трошки погегочуть про колишнє, – І далі, як флотилія одважна, Пливуть на північ (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)