фольга
ФО́ЛЬГА, и, ж.
1. Дуже тонкі блискучі листи або стрічки металів і сплавів (алюмінію, міді, латуні, олова, свинцю і т. ін.), які використовують для прикраси виробів, пакування харчових продуктів, тютюну, а також для виготовлення конденсаторів, електродів.
І внучатам із клуночка Гостинці виймала [Ганна]: І хрестики, й дукачики, Й намиста разочок Яриночці, і червоний З фольги образочок, А Карпові соловейка Та коників пару (Т. Шевченко);
Кольористу обгортку вона [баба] кидала тут же, а сріблястий аркушик фольги, старанно розгладивши на коліні, приносила додому і ховала в спеціальну шухлядку свого комода (Ю. Смолич);
У радіотехніці використовують слюдяні конденсатори. Обкладки в цих конденсаторах роблять із свинцево-олов'яної або алюмінієвої фольги (з навч. літ.);
* У порівн. Шиби були залляті таким густим місячним сяйвом, наче їх було обліплено фольгою (А. Шиян).
2. Матеріал (паперова калька або прозора плівка з шаром порошку бронзи або сухої фарби), який використовують у поліграфії для нанесення зображень на оправи книг.
Рулонна фольга; Золота фольга.
Словник української мови (СУМ-20)