фриз
ФРИЗ¹, а, ч.
1. архт. Середня горизонтальна частина антаблемента, що міститься між архітравом і карнизом.
Архітектура міста, оскільки вона відома із знайдених фрагментів колон, архітравів, фризів, карнизів тощо, наслідувала головні архітектурні стародавні грецькі ордери (з наук. літ.);
В текучих стрічках розкадрованих знаходив [Сергій] щось спільне з художніми фризами антики... (О. Гончар);
Кахлі використовували у вигляді прикрас для фризів (в Ассирії) (з газ.).
2. Декоративна смуга, що обрамляє площину підлоги, верх стіни, килим тощо.
Підлога вестибюля та галереї вистелена мармуровими світло-сірими плитами з фризом із чорного мармуру, а панелі викладені зеленими керамічними плитками (з наук. літ.);
У зовнішньому розписі сільського житла різних районів Поділля загальнопоширеним був фриз (“хмелик”) – широка горизонтальна кольорова смуга, вкрита мотивом із ритмічно розложеною хвилястою гілкою з квітами (з наук. літ.).
3. Виступ на верхній або нижній частині столярного виробу.
ФРИЗ², у, ч., заст.
Товста ворсиста вовняна тканина.
Ковдра з фризу.
ФРИЗ³ див. фри́зи.
ФРИЗ⁴
Кінь фризької породи.
Ці коні створюють відчуття величі. Навіть найменший фриз дивиться згори на світ, що оточує його. Фриз високий, стрункий та ефектний. Взагалі таких самобутніх, ни на кого не схожих порід, як фриз, дуже мало. (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)