Словник української мови у 20 томах

фундувати

ФУНДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що.

Засновувати, закладати.

Ото дивачка! Замість вигадати щось цікаве – фундує монастирі та ще й хлопської віри (З. Тулуб);

На межі XVI і XVII століть у всіх більш-менш значних містах України виникають братства, котрі фундують школи й колегіуми (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. фундувати — Фундува́ти: — жертвувати гроші [53] — засновувати [46-2;51] — пригощати за свій кошт [5;7] — справляти своїм коштом [XII] — тут: пригощати [13]  Словник з творів Івана Франка
  2. фундувати — фундува́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  3. фундувати — див. ЗАСНОВУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
  4. фундувати — 1. засновувати, заснувати, позасновувати, закладати, закласти, позакладати, жертвувати, пожертвувати 2. див. угощати  Словник чужослів Павло Штепа
  5. фундувати — фундува́ти оплачувати власним коштом (перев. частування товариства)(м, ср, ст): Доктор Федак рік-річно “фундував” нам на передвечер'я св. Миколая бочку пива, і відти по тих вечерницях ми мали по горняткові пива (Шухевич)||ставити  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. фундувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Засновувати. 2》 Жертвувати кошти на заснування чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. фундувати — ЗАСНО́ВУВАТИ (будуючи щось, поселяючись десь, класти початок існуванню чого-небудь), ЗАКЛАДА́ТИ, ФУНДУВА́ТИ, ПОЧИНА́ТИ рідше, ОСНО́ВУВАТИ заст., ОСА́ДЖУВАТИ перев. док., заст. — Док.: заснува́ти, закла́сти, поча́ти, оснува́ти, осади́ти.  Словник синонімів української мови
  8. фундувати — Фундува́ти, -ду́ю, -ду́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. фундувати — ФУНДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., заст. Засновувати. Ото дивачка! Замість вигадати щось цікаве — фундує монастирі та ще й хлопської віри (Тулуб, Людолови, І, 1957, 311)...  Словник української мови в 11 томах
  10. фундувати — Фундувати, -дую, -єш гл. Основывать, учреждать. Монастир давний, Богом фундований, Почаєв названий. Млр. л. сб. 190 (н. п.).  Словник української мови Грінченка