фургон
ФУРГО́Н, а, ч.
1. Критий віз із кінною запряжкою, хура.
З-за вугла вилетіла пара коней, а за кіньми з'явився довгий німецький фургон (І. Нечуй-Левицький);
У червонкуватому світлі надвечір'я .. [чоловіки] запрягали коней, у фургонах уже сиділи їхні жінки й діти (С. Скляренко);
Наша бричка справді скидалася на циганський фургон (М. Чабанівський).
2. Автомобіль або причіп із закритим кузовом для перевезення вантажу.
До села під'їхала вантажна машина, фургон з заґратованими віконцями (В. Собко);
Солома подрібнюється на комбайні навісними подрібнювачами одночасно зі збиранням зерна. Після цього вона надходить у саморозвантажний причіп-фургон місткістю 40 кубічних метрів (з газ.);
Шура стрибнула з машини і пішла в голову колони. Дорогу загороджував фургон-газик, що лежав боком серед шосе (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)