фурія
ФУ́РІЯ, ї, ж.
1. Кожна з трьох богинь помсти в давньоримській міфології.
Яхидна фурія раденька, Що по її все діло йшло; До людських бід вона швиденька, І горе миле їй було (І. Котляревський);
* Образно. З весною прийшли дві найстрашніші фурії: пошесть і війна (І. Франко);
* У порівн. Але свашечка зрозуміла, що пристиг час рішучого бою. Як люта фурія, вихопилася вона з хати і, нарочито додаючи своєму обличчю найсуворіший вираз, метнулася по всіх повітках невістки шукати (Л. Яновська);
* Образно. * У порівн. Ґелґочучи й клянучи все на світі, фуріями [тіточки] понеслись до сільради (І. Микитенко);
// Скульптурне зображення такої богині.
Мистець незрівнянний Вирізьбив Тартар підземний, Плутонові брами високі І лиходіям призначені кари; тебе, Катіліно, На височеннім уступі і фурій страшних проти тебе (М. Зеров);
Міста ми бачили, де котиться з узбіч Хвилястий виноград, де на стрімкому мурі Гірлянди ніжних німф і дикі зграї фурій, Де, ніби музика, солодка ллється річ (М. Рильський).
2. перен. Про лиху, сварливу або розлючену жінку.
Несподівано розчинилися двері й висока, чорна, якась довгобраза, довгорука, довгонога фурія влетіла в хату (Л. Яновська).
3. Дуже отруйна змія, схожа на вужа, що поширена в Австралії.
Отрута австралійської фурії.
Словник української мови (СУМ-20)