фізіономія
ФІЗІОНО́МІЯ, ї, ж.
1. Риси й вираз обли́ччя 1.
Перед очима в Балабухи стояли, як намальовані, дві свіжі фізіономії.., обидві веселі, рум'яні (І. Нечуй-Левицький);
Ми з ним критично розглянули всі руйнації, які завдав вогонь моїй фізіономії, і він вирішив, що треба зробити дві-три пересадки шкіри (Ю. Яновський);
// з означ. Вираз обличчя, гримаса.
Прийшов нині листоноша і ще здалеку, з кислої фізіономії його дізнався я, що нічого для мене нема (М. Коцюбинський);
У мене була, мабуть, дуже глупа фізіономія в сю хвилю, бо Маріка почала реготатися (Г. Хоткевич).
2. розм. Про яку-небудь людину, постать.
А там далі виглядали якісь фізіономії, не то дівки з розпущеними кісьми, не то парубки (І. Нечуй-Левицький);
Звідки взялися ці солодкі фізіономії з вусиками.., які підспівують дівчині в музичному магазині? (з наук. літ.);
// Особа, особистість.
І. Франко сказав про Ю. Федьковича, що це “безперечно одна з найоргінальніших літературних фізіономій в нашій літературі” (з наук. літ.).
3. перен. Індивідуальний образ, характерні риси кого-, чого-небудь.
Хоч сам розмовляв мало, але зручними репліками розворушив товариство і дізнався од кожного, чого тільки мені треба було, щоб краще з'ясувати фізіономію бесідників (М. Коцюбинський);
Відсвіжував [капітан] собі в тямці фізіономію міста, його жильців, їх інтереси і уподобання (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)