фільварок
ФІЛЬВА́РОК, ФІЛЬВА́РК, ФОЛЬВА́РК, рку, ч.
1. іст. У феодальній Польщі, Литві, Білорусії та в Україні – комплекс земельних угідь, на яких феодал-поміщик вів власне господарство.
Нижче від монастиря аж до гостинця й церкви на тарнавці простягався двірок і фільварок, званий Папарівським (І. Крип'якевич);
– Отут, де фольварк панський, не буде він панський, бо пана виженете (А. Головко).
2. У минулому в Польщі та на українських і білоруських землях, що були під її пануванням (до 1939 р.) – панський маєток, велике поміщицьке господарство.
На дзвіниці бовкав дзвін, заспані люди бігли гасити фільварок і думали, що Параска за панським добром так плаче (Мирослав Ірчан);
За кілька день на фольварк прийшли селяни, ходили по двору, заглядали до худоби й захоплено гомоніли (М. Івченко);
На Правобережній Україні назву “Фільварок” вживали до 1917 р. щодо поміщицьких господарств (з наук. літ.).
3. заст. Відокремлена ділянка землі з будівлями володільця, невелика садиба, хутір або виселок.
Вони ще не бачились нині: Антоша недавно приїхав з фільварку, а Ліда до полудня спала (М. Коцюбинський);
Було пів на дев'яту, а через бульвар ішли до гімназії всі, хто мешкав у новому місті або на фільварках (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)