фінал

ФІНА́Л, у, ч.

1. Закінчення, завершення якоїсь справи, події, явища; кінець.

Ніхто з присутніх там Такого, знать, не надіявсь фіналу (І. Франко);

– Товаришу Тарас, .. покладіть на наших людей цей фінал [покарання зрадника]... – Ні, товаришу Федір, – відповідає зв'язковий спокійно, – до фіналу ще далеко. В мене є до нього розмова... (Ю. Яновський);

Небезпечна гра, яку затіяла вона з Суліманом, силою обставин вимагала продовження і фіналу (Ірина Вільде).

2. Завершальна частина музичного або театрального твору, конструктивно виділена й призначена для великого ансамблю.

Найпоширенішим явищем у шкільних драмах були хорові фінали, в яких узагальнювалася ідея твору (з наук. літ.);

Не треба забувати, що фіналові геніальної Дев'ятої симфонії Бетховена .. дала могутню силу поезія Шиллера (з газ.).

3. Завершальна частина спортивного змагання, на якій виявляються переможці.

Сава Похітонов з Хівісайдом теж вийшли в фінал; завтра вони теж змагатимуться за звання чемпіона (В. Собко);

Змагання на Спартакіаді України складалися з двох етапів: зональних зустрічей і фіналу (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. фінал — фіна́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. фінал — Кінець, закінчення, завершення, підсумок; (п'єси) ФІНАЛЬНИЙ <�останній> акт <�сцена>; (у змаганні) СПРТ. останній тур <�раунд>.  Словник синонімів Караванського
3. фінал — див. кінець  Словник синонімів Вусика
4. фінал — [ф'інал] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў  Орфоепічний словник української мови
5. фінал — Кінець, див. фініш  Словник чужослів Павло Штепа
6. фінал — (іт. finale — останній, кінцевий, остаточний) — 1. Остання частина циклічного музичного твору (сонати, симфонії, концерту і т.д.), яка підводить його підсумок. 2. Заключна сцена опери, балету, оперети тощо або їх частини (дії, акту, картини)...  Словник-довідник музичних термінів
7. фінал — рос. фінал 1. Кінець якоїсь події, справи, явища, завершення чогось. 2. Заключна зустріч, з'ясування першого місця у якомусь змаганні. 3. Заключна частина музичного або літературного твору.  Eкономічна енциклопедія
8. фінал — -у, ч. 1》 Закінчення, завершення якоїсь справи, події, явища; кінець. 2》 Завершальна частина музичного або театрального твору, конструктивно вирізнена й призначена для великого ансамблю. 3》 Завершальна частина спортивного змагання, на якій виявляються переможці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
9. фінал — фіна́л (італ. finale, від лат. finis – кінець) 1. Кінець якоїсь події, справи, явища. 2. Заключна зустріч спортсменів, спортивних команд для остаточного з’ясування першого місця в змаганні. 3. Заключна частина циклічного музичного твору (симфонії тощо); заключна частина кожного акту опери.  Словник іншомовних слів Мельничука
10. фінал — КІНЕ́ЦЬ (останній момент чогось, що відбувається в часі, а також час, пов'язаний з цим моментом; завершення, закінчення чогось); РОЗВ'Я́ЗКА, ЕПІЛО́Г книжн.  Словник синонімів української мови
11. фінал — Фіна́л, -лу, у -лі; -на́ли, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. фінал — ФІНА́Л, у, ч. 1. Закінчення, завершення якоїсь справи, події, явища; кінець. Ніхто з присутніх там Такого, знать, не надіявсь фіналу (Фр.  Словник української мови в 11 томах