хабар
ХАБА́Р, а́, ч.
Гроші або речі, що їх даються службовій особі як підкуп; плата за які-небудь злочинні, незаконні дії в інтересах того, хто їх дає.
Давидів кривдник напував сільських суддів горілкою, давав, де треба, хабарів, і тії судді скрутили всю справу (Б. Грінченко);
Не одного він спровадив під арешт тільки для того, щоб потім, домігшись звільнення, одержати від родичів величезний хабар у вигляді коштовних речей (А. Хижняк);
У натовпі панувало збудження .. Хтось закинув Безхатькові, що він, бувши старостою, брав хабарі (Л. Юхвід);
// Незаконні побори, що їх збирали з підлеглих або залежних людей представники влади.
Їздив [Юруш] на дорогих баских конях та брав хабарі з усіх двірських (І. Нечуй-Левицький);
Дяки .. були люди незнатного походження, які жили на царському утриманні та з хабарів (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)