хамаркати
ХАМА́РКАТИ, аю, аєш, недок., що, розм., зневажл.
Те саме, що харама́ркати.
“Побіжу до Соломії та побачу, хто то прийшов. І чого вони там реготять та кричать”, – думала Настя, хамаркаючи п'яте через десяте “Помилуй мя, боже” (І. Нечуй-Левицький);
Хамаркає, наче дяк на криласі (Сл. Б. Грінченка);
– А ти той .. бідовий. Їй бо, це мені до душі. А то пришлють недоріку, зайде до сільради – не директор, а прохач. Хамаркає щось під носа (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)