ханька
ХА́НЬКА, и, ж., заст.
Гарбуз.
Заприязнились один з одним не за столом у корчмі, де слова легкі, де язики щедрі на обіцянки, а в походах та січах, де на двох – дві шаблі, але одна ханька з водою, яку не розрубаєш, одна небезпека, одна смерть (Ю. Мушкетик);
* У порівн. Креснули, вдарили копита, шаблі схрестились... Кров за кров! Я чорну голову бандита, неначе ханьку, розколов (В. Сосюра).
◇ (1) М'я́ти бага́то ха́ньки (д) див. м'я́ти;
Порозсупо́нювати ха́ньки див. порозсупо́нювати;
Розпусти́ти ханьки́ див. розпуска́ти;
Ханьки́ м'я́ти див. м'я́ти.
Словник української мови (СУМ-20)