хапанина
ХАПАНИ́НА, и, ж., розм.
1. Захоплювання, привласнювання чого-небудь; хабарництво.
Час чиновного царювання, хапанини та гніту минав, в народі все дужче та дужче почувалося нарікання на недоладне життя (Панас Мирний);
Нема правди в світі, а єсть сама хапанина: хто швидше, хто більше вхопить! І хто вхопить – той багач, хто не вхопить – той харпак! (Б. Грінченко).
2. Поспішність, поспіх; квапливість.
[Діброва:] Сьогодня [сьогодні] зовсім невдало грав [Юрко] на скрипці: хапанина якась, а не грання, неспокій, раптовість... (М. Кропивницький);
Слуги та джури вже ледве дихали від хапанини, але, сповняючи пана свого накази, квапились дужче та дужче (О. Ільченко);
Полковник Уніховський спішно перекидав війська з варшавських на бобруйські ворота. Хапанина наганяла жах на жовнірів, сіяла безладдя й колотнечу в тісних вулицях міста (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)