харапудитися
ХАРАПУ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., розм.
1. Злякано кидатися вбік, назад (про коней, волів і т. ін.).
– Як ця перезва було доїжджає до брами в двір, то пани дають знать і трублять в ріжки та труби, а декотрі стріляють з рушниць. Коні харапудяться, стають гопки (І. Нечуй-Левицький);
Від раптового наскоку, від стрілянини харапудилися коні в підводах, круто завертали, ламаючи оглоблі, й неслися в безладді геть по луках (Іван Ле);
Воли харапудились, вивертали з борозни, звертали вбік, даючи дорогу красеню-трактору (Ю. Збанацький).
2. перен. Боятися, не бажати що-небудь робити; сахатися.
Йому я кажу: піди, Іване, побалакай та й наймись, так ні, харапудиться, не хоче (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)