хвилепровід
ХВИЛЕПРОВІ́Д, у, ч.
Канал для спрямованого передавання на віддаль енергії або сигналів.
Метод поперечних перерізів, застосований для вивчення рідких акустичних хвилепроводів, поширено на двовимірну задачу про хвильовий рух пружного ізотропного шару (з наук. літ.);
Особливістю геометрії хвилепроводу є асиметрія меж відносно вершини клина (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)