хвилечка
ХВИ́ЛЕЧКА¹, и, ж.
Зменш.-пестл. до хви́ля¹ 1, 2, 3.
Тихим плескотом на берег Рине хвилечка перлиста (Леся Українка);
Звідкись долетіла ледве чутна хвилечка запаху диму (Г. Хоткевич);
* У порівн. Ой, річенько, голубонько! Як хвилечки твої – Пробігли дні щасливії І радощі мої... (Л. Глібов).
ХВИ́ЛЕЧКА², и, ж., заст.
Зменш.-пестл. до хви́ля².
– Гей, Огнику-братику! – кричить до нього Синиця. – Задержися хвилечку, маю тобі щось сказати (І. Франко);
Гей-гей-гей, та й закрутилося ж, завертілося в Марусяковій голові!.. Все пролинуло перед очима в одну хвилечку (Г. Хоткевич).
◇ (1) Одну́ хви́лечку – те саме, що Одну́ хвили́ну (див. хвили́на).
– Я зараз, брате. Одну хвилечку (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)