хлебтати
ХЛЕБТА́ТИ, бчу́, бчеш, недок., що і без прям. дод.
1. Пити, вбираючи рідину язиком (про тварин); хлистати, лигати.
Їжачок принюхався до молока, а тоді похапцем почав хлебтати (О. Копиленко);
Незабаром він [песик] голосно почав хлебтати, і на його морді заблищали, як діаманти, срібні краплини (О. Донченко).
2. розм. Пити що-небудь (про людину).
Старий зіп'явся на ноги і, хапаючись руками за кущі, поплівся до річки і довго хлебтав із неї воду (Григорій Тютюнник);
// Пити багато спиртного; напиватися, дудлити.
Слуги, доїдаючи страви із перемінених блюд [страв] тут же попід стінками їдальні.., теж хлебтали вина, які щастило вихопити з столу (П. Панч);
// Набираючи ложкою, їсти яку-небудь рідку страву; сьорбати.
За кілька хвилин ми всі четверо разом із фурманом сиділи й хлебтали смачну картопляну юшку (Олесь Досвітній);
Кожному одмірялося по черпакові перлової каші, яку бійці охрестили “шрапнеллю”. Хлопці нашвидку хлебтали її і за домашньою звичкою облизували ложки (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)