хлопак
ХЛОПА́К, а́, ч., діал.
Хлопець.
– Ей, а се що за хлопаќ – спитав він. Ніхто не знав вуглярчука (І. Франко);
Самопас я ріс, пустий хлопак (І. Франко);
// Молодий чоловік; юнак, парубок.
– Ти, правда, хлопак справний, в боях авторитет здобув (О. Гончар);
Я [волосний писар] ще був хлопаком, як батько мені гомонів, що колись давно нашу землю розоряли нехрещені люди, татарами їх звали (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)