ховзький
ХОВЗЬКИ́Й, а́, е́, діал.
Ковзкий, слизький.
Поважно похитуючися на хвилях, суне великий ковбок. То зануриться носом під воду, то знов випне чорну спину, мов якийсь подовгастий звір ховзький (Г. Хоткевич);
Петрюк охає і кидається підіймати її. Це не легко. Слабосила Маланка рветься з рук, як риба ховзька (В. Бабляк);
Побачив він, на яку ховзьку дорогу попався (І. Франко).
◇ (1) Хо́взький на язи́к – балакучий, нестримний у розмові.
Словник української мови (СУМ-20)