ходитися

ХОДИ́ТИСЯ, иться, недок., безос., розм.

1. Те саме, що ходи́ти 1, 2.

Надворі йде дощ, в інтервалах межи дощем ми ходимо на прохід (перші дні були дуже погідні, і тоді ходилося з охоти, а тепер лише з обов'язку) (Леся Українка);

Цією дорогою ходилося й разом з молодою дружиною (Ю. Яновський);

Погляд її [баби Ганни] запитує: “Як же ходилося до пана?” (М. Стельмах).

2. коло кого – чого. Доглядати кого-, що-небудь.

І ходиться коло нього [винограду], як коло рідної дитини, і годиться йому, зате ж і звикається до нього, як до близької істоти (М. Коцюбинський).

3. про кого – що, діал. Те саме, що ходи́ти 14.

При ясному світлі вечірнього сонця вона вгляділа незвичайні рум'янці на їх [дітей] щоках і прикмітила, що в їх мові мовиться не якась звичайна, щоденна, а ходиться їм про щось інше (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. ходитися — -иться, безос., розм. 1》 Те саме, що ходити 1), 2). 2》 коло кого – чого. Доглядати кого-, що-небудь. 3》 про кого – що, діал. Те саме, що ходити 14).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. ходитися — ХОДИ́ТИСЯ, иться, безос., розм. 1. Те саме, що ходи́ти 1, 2. Надворі йде дощ, в інтервалах межи дощем ми ходимо на прохід (перші дні були дуже погідні, і тоді ходилося з охоти, а тепер лише з обов’язку) (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах