хозари

ХОЗА́РИ, хоза́рів і хоза́р, мн. (одн. хоза́рин і хоза́р, а, ч.; хоза́рка, и, ж.).

Тюркські напівкочові племена, які в І тисячолітті н. е. жили в Південно-Східній Європі.

Скіфи, а за ними готи й сармати, гунни й авари, хозари й печеніги, а потім половці, – всі вони побували тут, виживаючи одні одних з благодатного дніпро-дунайського краю (С. Добровольський);

Літописці відзначають, що вже у 859 році хозари збирали данину від сіверян, полян і в'ятичів срібними монетами, шкурками білок, куниць (з наук. літ.);

* У порівн. Хлопчаки гралися у війну.., листям лопушняка бинтували рани.., гарцювали на палицях, як хозари (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. хозари — хозарів і хозар, мн. (одн. хозарин і хозар, -а, ч.; хозарка, -и, ж.). Тюркські напівкочові племена, які в 1 тис. н. е. жили в Південно-Східній Європі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. хозари — Кочовий тюркомовний народ, який з'явився у Пн.-Сх. Європі після нашестя гунів (IV ст.); кочували у Прикаспійських степах; між 567-571 підкорені Зх.-Тюркським каганатом; у середині VII ст. створили власну державу Хозарський каганат; у X ст.  Універсальний словник-енциклопедія
3. хозари — Хоза́ри, -за́рів, -рам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. хозари — ХОЗА́РИ, хоза́рів і хоза́р, мн. (одн. хоза́рин і хоза́р, а, ч.; хоза́рка, и, ж.). Тюркські напівкочові племена, які в І тисячолітті н. е. жили в Південно-Східній Європі.  Словник української мови в 11 томах