хоркання

ХО́РКАННЯ, я, с.

Дія за знач. хо́ркати і звуки, утворювані цією дією.

Не чути було ні соловейків, ні собак, ні хоркання кобил (О. Ільченко);

Ось чути легеньке хоркання: закоханий вальдшнеп летить через яр упоперек, звиваючись, мов кажан, на жовтому тлі, в павутинні гілочок (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. хоркання — хо́ркання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. хоркання — -я, с. Дія за знач. хоркати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. хоркання — ХО́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. хо́ркати і звуки, утворювані цією дією. Не чути було ні соловейків, ні собак, ні хоркання кобил (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 345).  Словник української мови в 11 томах