хоровод
ХОРОВО́Д, рідко ХОРОВІ́Д, у, ч.
Досить поширений старовинний, перев. слов'янський масовий народний танок, учасники якого ходять по колу, співаючи й танцюючи та виконуючи певні рухи, підпорядковані драматичній дії; коло, гаївка, веснянка.
Хлопці заграли на гуслях, на сопілях [сопілках], ударили бубни, і знову молодь закружляла у хороводі (А. Хижняк);
До нашого часу в побуті народу збереглись хороводи, що відображають працю і дозвілля трудящих (з наук. літ.);
Вони [люди] хотіли б пуститися якимось урочистим хороводом, побожним танцем святого царя перед святим ковчегом (М. Грушевський);
Нарешті, діти, бавлячись весною співають. “ А ми просо сіяли, сіяли, ой дід Ладо, сіяли, сіяли ..” Співають подібне і дівчата, ведучи хоровід (О. Воропай);
* Образно. Берізки вберуться в зелені плаття І підуть в гучнім хороводі по полю (І. Нехода);
Там, далеко, огнів хороводи засвітились в небеснім гаю (В. Сосюра);
* У порівн. Весь парк, гомінливий, тисячобарвний, ішов хороводом (О. Гончар);
// збірн. Учасники такого або подібного танку.
Скрізь розцвіли новорічні ялинки. Круг них, золотистих, Струнких од природи, Кружляють веселих дітей хороводи (С. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)