хорошун

ХОРОШУ́Н, а, ч., розм., рідко.

Те саме, що хороше́нь.

– Вгляділа я в одного князя молодого сина. Молодий княженко був такий хорошун, що я полюбила його (С. Васильченко);

[Мати:] А ти хто такий! Думаєш, як багатий, то вже й розумний, і хороший? Та мій Марк вартий, може, десятьох таких хорошунів, як ти! (Я. Мамонтов).

Значення в інших словниках

1. хорошун — хорошу́н іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. хорошун — див. вродливий  Словник синонімів Вусика
3. хорошун — -а, ч., розм., рідко. Те саме, що красень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хорошун — КРА́СЕНЬ (той, хто виділяється своєю красою; вродливий хлопець, чоловік), КРАСУ́НЬ, КРАСУ́Н діал., КРАСЮ́К діал.; ВРОДЛИ́ВЕЦЬ (УРОДЛИ́ВЕЦЬ рідше), ВРО́ДА розм., ХОРОШУ́Н розм., ХОРОШЕ́НЬ діал., ГАРНЮ́К діал., ПОДО́БЕ́НЬ діал. (тільки про людину).  Словник синонімів української мови
5. хорошун — ХОРОШУ́Н, а, ч., розм., рідко. Те саме, що кра́сень. — Вгляділа я в одного князя молодого сина. Молодий княженко був такий хорошун, що я полюбила його (Вас., II, 1959, 445); [Мати:] А ти хто такий! Думаєш, як багатий, то вже й розумний, і хороший?...  Словник української мови в 11 томах