хосен
ХОСЕ́Н, хісна́, ч., діал.
Користь, вигода.
Скупий волів би свого м'яса Урізати, щоб бідному подать, Ніж кришку взять із скарбів своїх, Що в кліті без хісна лежать (І. Франко);
– Відступи мені, бабо, той клинчик, бо ти й так не маєш із нього ніякого хісна, бо моя худоба все тобі випасе (Л. Мартович);
Зичимо вам доброго здоров'я, щастя й довгого життя! Служити нам, чесній громаді, на хосен і шану, а собі на втіху... (Я. Качура);
Хоч Богу й чорту – свічку крадькома, Щоб – іншим – збитки, а йому – хосен (Е. Андієвська).
Словник української мови (СУМ-20)